«Львівська кухня - це як великий котел, в який сходять усі традиції та новаторські ідеї. Адже у Львові проживало багато національностей, які обмінювались досвідом у приготуванні їжі, що передавалося з покоління в покоління. Для мене, львівську кухню уособлює тушкована капуста та кров’янка і обов’язково разом подані. Коли ми одружилися з Андрієм, то на різні свята його мама традиційно готує цю страву, яку вже подавала після салатів, борщику чи зупки. Це для мене вже особлива страва.

Одного дня я скуштувала тушковану капусту, яка називається «біґос», в склад якої входить тушкована, варена та квашена капуста, а також  копчені реберця, шинка, мисливська ковбаска. А ще там має бути томат і обов’язково чорнослив. Це така смакота, що важко передати на словах, ну просто неймовірно смачно. Ще мені дуже смакують деруни, які я готую без муки. Якщо це зимовий час, то додаю до них  гарбуз, а влітку - кабачок. Деруни є улюбленою стравою мого чоловіка ще з дитинства. Йому їх готувала бабця, вона томила їх в печі, де вони доходили. Ці деруни обов’язково мали були перемащені домашнім сиром. Ось таким чином догоджали Андрію. Я так само намагаюсь робити, якщо не перекладаю сиром, то додаю масла, що робить їх пухкими, а тоді на декілька хвилин у духовку.

Не обійдеться у Львівській кухні і без салату «Мізерія» – молода цибулька, огірочки, свіженький сир та сметанка, трішки солі і подати до столу. Це дуже родинний салат.

Найсмачнішим спогадом з мого дитинства є унікальна гречана зупка, яку готувала моя бабця. Так як вона це робила, нікому не вдавалось, навіть мамі! Готувалась вона на бульйоні молодого курчати. Вона була феноменальна!

Кажуть, що Львів є традиційний, який тяжко відступається від своїх традицій. Але я спостерігаю, що це не зовсім так. Наприклад, коли я почую якусь новинку у приготуванні страви чи якусь пораду, обов’язково випробую її вдома. Якщо моїй сім’ї це підходить, то ми не раз нею ще поласуємо.