Mon pius Кентавир Штрудель Хаус Штрудель Хаус Дарвін Дарвін Кафе 1 Кафе 1 САЛО САЛО Шекспір Шекспір Грушевський CINEMA JAZZ Грушевський CINEMA JAZZ СПЛІТ СПЛІТ Дублін Дублін Культ Культ Панська Чарка Панська Чарка Кумпель Кумпель Citadel Inn Citadel Inn

Мар’яна Савка

Письменниця, редактор «Видавництва Старого Лева»

Мої асоціації про львівську кухню мене повертають у дитинство, коли я вперше приїжджала до Львова, мені  було років шість, а потім і трошки більше. Тут у Львові мешкала моя цьоця – бабці сестра, вона була монахинею. На той час, коли не існувало монастиря, вона жила разом з такими двома ще жінками. Всі вони були  досить поважного віку. Серед них була така справді львівська пані – Ліда Козакевич, вона дворянського походження. І її служниця – пані Кася. Вони мешкали на Марченка (на Тершаківців), у дуже красивому помешканні, у віденському стилі. Для мене з цього помешкання починався власне Львів. В ньому було багато казкового, що в мене справді сформувалося таке уявлення, що Львів це таке місто, де відбуваються справжні дива. Місто має багато дивовижного колориту, історія на межі  вигадки, казки і фантазії.  Особливістю цього дому було те, що вони чудесно готували. Їхня кухня була абсолютно інакша, аніж, скажімо, у мене вдома. По-перше, там був якийсь унікальний посуд, з якимось малесенькими кастрюлечками, риночками, ронделиками, різними збивачками. Вони готували дуже смачно, пекли торти, випікали різне печиво. У радянські часи вони негласно робили торти для львівської еліти. І це помешкання, особливо, ця кухня, повністю пройшло цим запахом ванілі кориці, різних кулінарних додатків. І дуже пасувало до цього унікального колориту – порцеляновий посуд, срібні ложечки, мідні джезви.

Мені цікаво, де залишилися ці рецепти. Вже зараз  не має нікого з них. Вони жили всі самотніми. Думаю, що вони залишилися в родині, яка мешкала по сусідству. Там було дві доньки, які нині виїхали в США, - і це вже теж обірвався зв'язок. Можливо, вони забрали всі ці рецепти, і вони там існують, у їхній родині. Шкодую, що тоді я не мала такої можливості, все це переписати, пересканувати, зібрати…

Другий момент, коли я відчула, що таке галицька кухонна традиція - це моє знайомство з Дарією Цвєк. Мені пощастило її живу бачити, спілкуватися, і подружитися навіть на той час, який був відведений для нас з пані Дарцею. Наша книжка «Малятам і батькам» стала знаковою і для мене, і для видавництва. З неї все почалося. І зараз в ці дні ми працюємо над продовженням цієї кулінарної теми. Ми хочемо щонайшвидше видати «Солодке печиво» Дарії Цвєк. Цей її збірник кулінарних рецептів, що стосується суто випічки,  він мав шалений успіх в радянські часи,продавався неймовірним накладом. Я думаю, що він буде дуже успішним і зараз, бо приходять  і відходять різні кулінарні новації, а те старе добре, залишається назавжди, і люди за перевіреними речами досі печуть і паски, і булочки, і торти. Ми хочемо з цієї книжки розпочати кулінарну сторінку Видавництва Старого Лева. Нам власне цікавий феномен галицької кухні. Ми однозначно будемо видавати у цьому руслі літературу і для дорослий і, думаю, що для дітей так само.



Читайте також:


Фотогалерея
Влодко Костирко

Якщо говорити про Львівську кухню, то це залежить в першу чергу від того з яков кухнев порівнювати))), їсти бульбу без хліба се особливість в контексті України і норма в контексті Європи))).

Далі...

DikArt DikArt